В залежності від конкретних умов господарства та виду обраної для реалізації продукції при вирощуванні індиків в фермерському господарстві можуть застосовуватися різні технології її виробництва: інтенсивна, напівінтенсивна, екстенсивна, вільно-вигульна або органічна. Кожна технологія має свої особливості, переваги та недоліки.
При комерційному вирощуванні мулардів в фермерському господарстві можна одержати для реалізації таку продукцію:
- патрані охолоджені або заморожені тущки мулардів;
- сирий або топлений жир мулардів;
- копчені тушки мулардів;
- в’ялені грудки мулардів (грудки магре);
- в’ялені ніжки мулардів (ніжки конфі);
- велику жирну печінку (фуа-гру) в сирому (охолодженому чи замороженому) або переробленому вигляді (паштети, терріни тощо).
В результаті дихання птиці, розкладу посліду, підстилки та кормів в повітря пташників потрапляє значна кількість шкідливих газів – вуглекислого, аміаку та сірководню.
Якщо концентрація шкідливих газів у пташнику висока, то це призводять до подразнення шкіри і слизистих епітеліїв птиці, негативно впливають на проходження окислювально-відновлювальних процесів в організмі, викликають ацидоз і посилюють демінералізацію кісток. Наслідком всього цього буде зниження продуктивності птиці, а в особливо тяжких випадках навіть її загибель.
Найбільш відомим «гусячим» брендом в країнах ЄС є так звані «вівсяні гуси». Цих гусей вирощують в природних умовах, за доступу більшу частину періоду вирощування до пасовищ та відгодівлі на завершальному етапі вівсом. М’ясо цих гусей (на думку його шанувальників) характеризується неперевершеними смаковими якостями, а також цінується ними як натуральний екологічний продукт, що відповідає давнім народним традиціям. Воно містить 18-23% білку і лише біля 4% жиру, невелику кількість холестерину (від 53 до 80 мг в 100 г), комплекс макро- та мікроелементів, вітаміни А, Е, групи B, характеризується мінімальним мікробіологічним та хімічним забрудненням і з точки зору дієтологів є цілком безпечним та корисним для здоров’я.
Чи вигідно вирощувати гусей в фермерських господарствах нині? Досвід таких країн, як Китай, Польща та Угорщина, і, навіть, деяких фермерських господарств в Україні показує, що дуже вигідно. Але для цього потрібно правильно організувати процес вирощування та годівлі гусей, виробляти ту продукцію, яка найбільш затребувана ринком.
Найбільш ціниться м’ясо гусей, вирощених на пасовищах та натуральних зернових кормах. Це саме ті корми, які їм можуть запропонувати фермерські господарства. Найбільш відомим гусячим брендом в Європі є так звані «вівсяні» гуси, яких на завершальній стадії відгодівлі певний період годують виключно вівсом. На виробництві таких гусей спеціалізуються Польща та Угорщина. А чому не Україна? Великим попитом користуються різні паштети з м’яса гусей, в’ялені та копчені гуси, як в цілому вигляді, так і окремі їх частини, наприклад грудка та ніжки.
Гусячий жир високо ціниться і використовується як в кулінарії, так і в косметичній промисловості та в народній медицині. На міжнародному ринку його ціна перевищує ціну на вершкове масло.
У процесі виробництва яєць та м’яса птиці утворюється значна кількість відходів (пташиний послід, відходи забою птиці та відходи інкубації, птиця, що загинула), яка може навіть перевищувати кількість основної продукції. У разі неприйняття відповідних заходів щодо знешкодження цих відходів вони несуть безпосередню загрозу ветеринарно-санітарному благополуччю самого фермерського господарства та навколишнім населеним пунктам, служать джерелом забруднення довкілля неприємними запахами та токсичними речовинами, гарним середовищем для розмноження мух, гризунів та хижаків.
Приєднатись до спільноти
