Згідно вимог, прийнятих у більшості розвинених країн світу, забій птиці, призначеної для реалізації, обов’язково повинен здійснюватися в сертифікованих забійних цехах або пунктах, що забезпечують дотримання необхідних ветеринарно-санітарних норм. Під час вступу до СОТ та підписання угоди про асоціацію з ЄС Україна також взяла на себе зобов’язання запровадити в країні подібні норми. Саме на виконання міжнародних зобов’язань в значній мірі був спрямований прийнятий у 2009 р. Закон «Про безпечність та якість харчових продуктів», стаття 33, пункт 2 якого забороняє здійснювати забій птиці у обсягах, що перевищують 5 голів на день, не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл і зареєстрована ветеринарною службою.
Зараз більшість фермерських господарств не має сертифікованих забійних цехів або пунктів, тому, без сумніву, надання чинності вищевказаному пункту фактично призведе до неможливості подібним господарствам реалізувати свою продукцію з усіма економічними та соціальними наслідками. І, хоча, в результаті протестів дрібних виробників введення в дію цього пункту вже кілька разів було відтерміновано, рано чи пізно Україна неминуче змушена буде це зробити. Виникає закономірне питання – який вихід з даної ситуації? Пропонують два основних варіанти такого виходу:
1-й – створення регіональної мережі приватних або кооперативних забійних цехів за сприяння державних та місцевих органів влади;
2-й - розгортання в країні мережі мобільних модульних пунктів забою птиці (ММПЗП).
Кожен варіант має свої переваги та недоліки. Звичайно, в ідеалі, кращим виходом було б створення мережі стаціонарних цехів, приватних чи кооперативних. Але цей варіант вимагає значних витрат та чимало часу для реалізації. Розгортання в країні мережі ММПЗП) має такі переваги порівняно зі створенням мережі стаціонарних цехів:
- швидке вирішення проблеми забою птиці в дрібних господарствах;
- внаслідок того, що виробляються такі забійні пункти в заводських умовах - зниження витрат на проектування, будівництво та обладнання;
- мобільність, що дає змогу швидко перемістити забійний цех в потрібне місце в залежності від потреби.
Застосування мобільних забійних цехів практикують в багатьох країнах з розвиненим сектором дрібного фермерського птахівництва – США, країнах ЄС, Китаї, Індії та інших. Як засвідчив досвід цих країн, таке рішення вимагає порівняно невеликих капіталовкладень (10-100 тис. у.о. в розрахунку на один модуль). Один ММПЗП може обслуговувати значну територію (в радіусі до 100 - 150 км від місця базування - в залежності від кількості птиці на цій території). В цілому ж їх застосування забезпечує можливість для дрібного виробника дотриматися вимог чинного законодавства щодо забою птиці і реалізувати свою продукцію в регіонах, в яких відсутня інша альтернатива.
